Пʼята ранку за київським часом
Пʼятдесят хвилин до підйому
Темно у казармі
Сплять необстріляні рекрути
і снять про літо
Літо це піт та посмішки
Поруч сплять вже обстріляні воїни
А що сниться їм?
А сниться їм
«Мамо, прикрий мене!
Мамо, прикрий мене!» —
кричить один із них
Прокидаються усі
— і обстріляні, і необстріляні
але очей не відкриває ніхто
І далі вже ніхто не спить
Аж до самого підйому
А ні рекрути, а ні воїни
Адже літо закінчилось
Попереду стіни
Що падають крізь сутінки
2
Стіни що падають крізь сутінки
Сутінки що течуть крізь стіни
Я пишу про власні переживання
бо решта є державною таємницею
Таких як я не пускають до раю
Тому мамо я хочу до Райху
Якщо відчуваєш тиск та опір
Ти на вірному шляху
Це працює усюди
Репресія чи депресія —
обирати тобі
Величезний казан і лимон вижатий
Дати пізди і вижити
Дати пізди і вижити
Тож перехрести мене мила обіймами
Одного дня я на власне серце
накладу гриф цілком таємно
Банка нон-стопу і в бій за Європу
Тато я хочу служити в Гестапо
Репресія чи депресія —
не тобі обирати
величезний казан і лимон вижатий
дати пізди до Різдва і вижити
Благослови мене мила поцілунками
а як ні то це замість тебе зробить інша
2025
