Не бачу, не чую пташок за вікном,
Зима навкруги все снігами накрила,
Куди ти, пташино, сховатись зуміла,
Що пісня твоя мені мариться сном?
З вікна виглядаю, сипнула б зерна,
Нема горобців, та й синичок нема,
Невже вас війна як людей налякала,
Почути б ваш спів, я б повісили сала.
Чекаю, всіх дуже вас, друзі пернаті,
Колись так багато під стріхою хати
Було, і піснями всіх ранком будили,
Не вірю, що вас ця війна теж убила.
Сніги та й сніги білі все поховали,
Для щастя так мало мені бракувало,
Лише без тривоги б морозна ця нічка,
І щоб за вікном чути пісню синички.
Галина Грицина.
