Моє життя в моїх руках.
Я добре знаю це,
Хай навіть іноді не в снах,
А дійсно у лице
Недоля б’є без співчуття
І серце розрива,
Всі світлі в ньому почуття
Нещадно убива.
Та я їй не корюся, ні,
І не скорюсь повік.
Щоб світла доленька мені
Всміхалась цілий вік,
Бажає серденько моє,
А з ним також душа,
Що маю я усе своє
Життя, що ні гроша,
Ні купу грошей золотих
Не коштує. Воно
У мене так, як і у тих,
Кому воно дано,
Безцінним є, адже одне
У кожного із нас
На світі цім, навік мине,
Коли настане час.
Це знаю я. Це знаєщ ти.
Це кожен добре зна.
Тож, доки будемо іти
Шляхом життя, до дна
Всі випиваймо лиш його,
Всі радощі, які
Дає нам протягом всього
Життя, часи важкі
Навік лишивши в небутті,
Зітерши всі сліди,
Щоб доля в нашому житті
Всміхалася завжди!
Євген Ковальчук, 26. 12. 2021
