Хробачок до Хробака підповза тихенько,
А Хробак того питає, що тобі маленький.
Бач татусю, тут таке я питання маю,
Чом в лайні живемо ми, щось я не сприймаю.
Інші, просто подивись, там трава і квіти,
Пахне все там навкруги, хочеться радіти.
А у нас, затулиш ніс, не радіють очі,
Для когОсь веселі дні, наші дні як ночі.
Сину відповів Хробак дуже гордовито,
Бачиш вдосталь в нас лайна, тепло тут і сито.
Можна жити, їсти й пить і не перейматись,
Путін є, його мета величчю займатись.
Насолоджуйся щоденним та і тим гордись,
Що в Росії у великій ти на світ з'явивсь.
В. Небайдужий
