Ми зустрілись мимохіть,
Як колись, у парку.
Знову поваб, знову хіть...
Навіть стало парко.
Ти спитала: "Справи як?"
"Бач – кажу – не спився!"
Ти промовила: "То знак –
Нещодавно снився."
Я кажу тобі: "Ай лав!
Не пішла б від мене,
Я б до ніг твоїх поклав
Усю ейкумену!"
Ти зітхнула, та чомусь
Посміхнулась хмуро:
"Я ж на помилках учусь...
А ти, може, гуру?"
Я всміхнувся теж, але
Трохи бадьорі́ше:
"Як кохатимеш мене,
То складу я вірша
Про взаємини, які
І богам не снились..."
"Аж настільки ми близькі?
Чи надовго, милий?" –
Перебила ти мене
Та поцілувала –
"Все минає. Й це мине.
Чи тобі замало?"
04.10.2025 (Експромт за темою батлу "Коротка зустріч і розставання")
