Найкращі люди приходять зненацька —
Без стуку в серце, без зайвих причин.
Коли вже віра здається хитка,
І світ навколо — із тисяч руїн.
Вони приходять не з гучних обіцянок,
А з тихих слів і простих теплих дій.
І навіть в темних, безсонних світанках
Стає світліше від погляду їх.
Найкращі люди — мов промінь у зливі,
Мов подих весни серед лютих зим.
Вони не завжди з тобою на диво,
Та в серці лишаються назавжди з ним.
