*****
Моє вже серце не щемить
Ніскілечки, хоча ще мить
Тому воно украй щеміло.
У нього птахою влетіло
Пресвітле, чисте почуття,
Та не на мить – на все життя,
Яке мені дано в цім світі
Не взимку, восени чи вліті,
А навесні, у квітні. З ним
Іду я шляхом життьовим
І, наче квіти, розцвітаю
У серці та душі, що маю
Я у собі, бо ж недарма
Я в квітні народивсь. Зима
Хай нині в нас господарює,
Панує, ніби цар, царює,
Та в серці, у душі – весна
Прекрасна, дивна, чарівна,
І розцвітають пишно квіти,
І я, немов маленькі діти,
Радію. Весело мені,
А почуття усі сумні
За небокрай десь відлетіли,
Немов пташки, всі облетіли
Із мене, як з дерев листки.
Живу я в світі залюбки
Із чистим, світлим почуванням,
А також з пристасним бажанням,
Щоб завжди жи́ли люди всі
В його всій чарівній красі.
Євген Ковальчук, 18. 12. 2021
ID:
1054786
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 06.01.2026 19:23:57
© дата внесення змiн: 06.01.2026 19:23:57
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
