Прилетів малий горобчик -
Карі очі, сірий дзьобчик.
По подвір’ячку стрибає,
До курчаток підступає:
— Дайте, ви мені тут сісти
Та зерняточок поїсти.
А курчатка гонорові,
Горобців не знають мови.
Скаче бідний горобець
До курчаток навпростець:
— Будьте ви мені за друзів,
Бо живем в однім окрузі.
Доки він курчат просив,
Свої ніжки наморив.
Всі розбіглися курчата,
Не бажають справу мати.
Квочка-мама їх навчає,
Під крило усіх збирає:
— Не розходьтеся далеко,
Бо зібрати вас нелегко.
Вийшла з хати господиня,
Принесла обід пташині:
— Ось пшеничка і пшоно -
Їж, горобчику, зерно.
Ну, і ви, малі курчата -
Ось вам каші повна кварта.
І для півня їжу маю:
— Стережи курчат, благаю!
Цікавенько 
