Я — відгомін слів, що ніколи не скажеш,
Я — пауза там, де не буде весни.
У всьому, що любиш, у всьому, що бачиш,
Залишуся я ... Буду приходити в сни…
Я — погляд із натовпу, мить у розмові,
Що дихання зібʼє , тоді — як зустрілись,
Я — шрам на душі, що не видно нікому,
Та ти все відчуєш… Бо думи злетілись,
Я — сміх, що прорветься у тишу зненацька,
І ти зупинишся, не знаючи — чий.
Я — запах парфумів на шкірі - печатка,
Що скаже: «Твоя»?…Ти давно вже — нічий.
Я — пісня в машині, що грає не вчасно,
Її кожна нота — мій голос, мій дим.
Мене вже немає... Забути теж марно,
Бо навіть у тиша …Лишилась чимось твоїм.
