Нерідко ніжність прагнуть показати
У фразах, що красиві та гучні.
Душа в цих звуках здатна розпізнати
Всю щирість серця. А хоча... і ні...
Солодка їх яскравість закружляє,
Хтось впевнений, що взяв у свій полон!
Та серце їх природу розпізнає...
Не буде пульсувати в унісон...
Цінується ж бо ніжність не у слові
Гучнім, по суті ще й своїй пустим,
А в теплім погляді, невипадковім,
В мовчанні любих, огорнувшись ним.
Бо щирість не кричить. Де темно, світить!
Де це важливо, сил де не стає...
Тоді у серці виростають квіти!
Така є ніжність рідне щось... своє...
