Тане довгожданий сніг,
Водою утікає він з-під ніг,
Спокійно радість проводжаю:
Не вперше мрію відпускаю...
У вазі в'яне зрізаний букет,
В пам'яті залишу цей бенкет;
Весну спокійно залишаю:
Не вперше мрію відпускаю...
У небо піднялися журавлі,
На стіл поклала ось ключі;
Спокійно йду з кімнати –
Навчилась тихо відпускати...
Тане довгожданий сніг,
Водою утікає він з-під ніг,
Але спокійна, хоча й щемить,
Бо навіть біль – переболить.
