Я все ще літо. Ти все ще осінь,
А часом, схоже, й сама зима.
Дрібненько сієш словами-просом...
Нема в них сенсу, смаку нема.
Усе, що скажеш, як перевіять -
Одна полова, лушпиння й пил.
То як у серці своїм посіять
Зерня любові. З яких зусиль?
Що сієш в мене, те будеш жати.
Як закладеш, так і проросте.
І вродить рясно, як добре дбати.
І що не квітло, й те зацвіте...
11.12.25
