Так повелося, що приходить осінь,
Закономірно, і в твоє життя.
А ти не йди туди, куди не просять,
Щоб не було образ і каяття.
Зів'яле листя опаде додолу,
Найкращі квіти теж перецвітуть.
Захочеш повернутися додому,
Але чи дійсно там на тебе ждуть?
Де ти ходив, які твої дороги,
Я не спитаю, нащо це мені?
Коли літати вже не маєш змоги,
Летиш на світло у моїи вікні...
Сріблясто сяє іній на волоссі,
Що ж... еліксиру юності нема.
...Так повелося, що приходить осінь,
І в очі пильно дивиться зима.