|
— Гей-гей! Ти де? Озвись вусатий!
Кричала жінка серед городу:
— Напився знову, пеньок клятий,
Ой занедбав, ти мою вроду.
Вона ж струнка, немов берізка,
Волосся пахне — не отрута,
Він страх наводив, коли близько,
Стояв сердитий, торкав вуса.
Слово:” Тікати” — не примара,
Щоразу серця трепет, вже біль,
Неначе велетень — чорна хмара,
Шукали очі жадану ціль.
Було вдалося якось втекти,
Щоб не відчути важку руку,
Серед людей прихисток знайти,
В собі спалить душевну смуту.
Роки на попіл — сивиною,
Та мудрість завжди перемога,
Кінець осінньою порою,
Прийшов, мовить;”Не та погода!”
В руках колодна — у очах гнів:
— Ти не завадиш далі жити,
Терпець урвався, немає сліз,
Не стану знову голосити!
Прокляте вим’я — самогонка,
Десятки років біля цицьки —
Сусідська пляшка — на ній соска,
Спотворила на сіно мізки.
Змужніла жінка — геть тривоги,
Співучий голос та суворий:
— Тобі не стане сил, нагоди,
Мене образить!— Серце мовить,
— Тікай світ за очі та й хутко,
Не ті часи, не вмів цінити!
Слова, як вирок: звучать лунко:
— Йди до сусідки —” Змія” пити!
Нехай щораз, щастить… у хліву,
Як порося — хропи від бражки,
А я, знов квіткою розцвіту,
Хоч все забути надто важко.
Та й в п’ятдесят, знайду ромашку,
На якій мабуть поворожу,
Час маю — ще пізнаю щастя,
Вітрисько вдаль віднесе журбу…
Я може: просто так поживу,
Для себе, у обіймах сонця.
12.05.26 р
ID:
1072614
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.11.2026 16:15:24
© дата внесення змiн: 22.11.2026 16:15:24
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|