Подрібнюючи зерна у кавниці,
Вже ледве чую, як гуде в крамниці
Людське, мов крам, який лоскоче очі
Бажаючим, тремтячим і охочим ,
Що на шляху, похапцем, між речами
Летять, обмінюючись жваво обручами,
Мов німбами під небом темно-синім
З камінчиком на грудях в жовтій глині.
Ніщо той рух їм не завадить ранком
Тримати, як виделку над сніданком,
Базікати і усміхатись криво,
Не перейматись іноземним впливом
І вирізнятись мудрістю за віком,
Щоб мати справу з колективним чоловіком…