Подрібнюючи зерна у кавниці,
Вже ледве чую, як гуде в крамниці
Людське, мов крам, який лоскоче очі
Бажаючим, тремтячим і охочим ,
Що на шляху, похапцем, між речами
Летять, обмінюючись жваво обручами,
Мов німбами під небом темно-синім
З камінчиком на грудях в жовтій глині.
Ніщо той рух їм не завадить ранком
Тримати, як виделку над сніданком,
Базікати і усміхатись криво,
Не перейматись іноземним впливом
І вирізнятись мудрістю за віком,
Щоб мати справу з колективним чоловіком…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=bhUW7A3qjY4&list=OLAK5uy_nbEly63DyY8dv_Vhy8sDBcxy40HM--mpU&index=5
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: bloodredthorn