Подрібнюючи зерна у кавниці

Подрібнюючи  зерна  у  кавниці,
Вже  ледве  чую,  як  гуде  в  крамниці
Людське,  мов  крам,  який  лоскоче  очі
Бажаючим,  тремтячим  і  охочим  ,
Що  на  шляху,  похапцем,  між  речами
Летять,  обмінюючись  жваво  обручами,
Мов  німбами  під  небом  темно-синім
З  камінчиком  на  грудях  в  жовтій  глині.

Ніщо  той  рух  їм  не  завадить  ранком
Тримати,  як  виделку  над  сніданком,
Базікати  і    усміхатись  криво,
Не  перейматись  іноземним  впливом
І  вирізнятись  мудрістю  за  віком,
Щоб  мати  справу  з  колективним  чоловіком…


p/s
https://www.youtube.com/watch?v=bhUW7A3qjY4&list=OLAK5uy_nbEly63DyY8dv_Vhy8sDBcxy40HM--mpU&index=5

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: bloodredthorn