Стирчать з води хребти німих човнів.
Їм сняться сни, де їх гойдають хвилі,
Де течія несе човна щосили,
Де цей ставок іще не обмілів...
Їм сниться плин і шепіт мокрих весел.
Манка, бездонна, чорна глибина.
Як дрібно мерехтить під сонцем плесо,
Гуляє риба, сіть рибак ладна.
Як очерет вже розпустив мітелки
І зеленіє молодий рогіз,
Латаття килими усюди стелить:
Куди кинь оком - те латаття скрізь.
Лоскоче дно кропивка кучерява
Кусає борт колюча осока...
Давно човни і вицвілі, й діряві...
Й давно вже сплять ...
Той сон, як віск, просочує щілини,
Латає дір'я, як липка смола
Й пливуть човни, носами ріжуть хвилі,
Злітають весла, ніби два крила.
21.11.25
