ПАМ'ЯТЬ ПРО СКУБІЇ
Дивлюсь й читаю я про села.
А в пам'яті стоїть своє.
Таке робоче і веселе.
Здається, що воно ще є.
Та ні, його давно немає.
А звалось просто - Скубії.
Тепер лиш прізвища ми маєм.
Скубій. Про все нагадує.
Та ще земля і рідне поле.
І красень-пам'ятник стоїть.
У ньому все: і радість,й горе...
За це уклін братам моїм.
Для нас у ньому є величність.
Батьків дитяче все життя.
І пам'ять пращурів, їх вічність.
Та наше дійсне майбуття.
То ж хай зростають наші діти.
І пам'ять з ними про село.
Була зима й було там літо.
Життя їх предків там було.
