– Де ти живеш, синичко?
– На току,
де вітер п’є світанки у соку,
коли дерева засинають голі,
тумани розстеляє ніч у полі,
а, як земля не чує вже грози,
кудись по небу скреготять Вози,
Великий Віз везе мої скарби,
а Віз маленький – кам’яні баби,
за всі віки встелився і очах
ніким не пройдений Чумацький Шлях,
рясним в нім зорі проростають житом…
ходи домене, будеш поруч жити.
03.01.26р.
