Очі неохочі, лиси навкруги ,
Навкруги сукуба* сині обшлаги,
Іскри лазурові падають з рамен
В довгі блискавиці з кришталевих вен.
Чумакам з похмілля ловкий тулумбас
Промовляє строго у ранковий час
Неосяжну Сутність-кольоровий кпин,
В очі не охочі рятівний поплін.
Тихше і світліше взимку до пори
Мабуть в тому сутність рятівної гри -
Схованки під небом що не назавжди
Де згаса відлуння хресної ходи…
Тож навіщо спраглим
Африканців тінь,
Абрис баобабу,
Кігті злих створінь*,
Темне серед шляху,
Ще й на весь екран,
В межах Єврозони
Західних слов’ян?
