Я до серця пригортаю
Ніжную любов
І, мов квітка, розквітаю
Пишно знову й знов.
Наче сонце, зігріває
Лагідно вона,
Ніжить, пестить, обіймає.
Серденька струна
Починає вигравати
Музику, яку
Не доводилось чувати
Ще повік, таку,
Що достоту неможливо
Навіть передать.
Грає серце чарівливо
Й почина співать
Дзвінко й весело, неначе
Соловей в гаю.
Серце радісне найпаче.
Мовби у раю,
Із любов’ю поживає
У мені воно.
Так любов про серце дбає,
Бо одне дано
Серденько мені на цьому
Світі, як й життя,
Що, коли мине на ньому,
То без вороття.
І тому несе щомиті
Серце у собі
Ту любов, що оповиті
Нею, далебі,
Всі у ньому почування,
Що тримаю я
В нім, допоки мить остання
Не мине моя.
Євген Ковальчук, 16. 12. 2021
