А в чому сенс тоді життя,
Коли нема любові?..
А в чому суть усього нашого буття,
Коли болить до крові..?
Немає сенсу в темряві,
І в нерозділеній любові.
Коли людська душа в недбальстві,
Та у залежності труноквій.
Тоді здається, все. Кінець.
Тоді ми помираєм... вільно...
Та виходу не бачить лиш сліпець.
Ти до кінця поводитись повинен - гідно.
Так як людина. Як жива душа,
Чий сенс він вищий за кохання.
І всіх мирських переживань чума,
Не вб'є краси людських сердець звучання.
