UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Сад каменів - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ХРЕСТОСЛОВ, 07.01.2026 - 11:09
сад ка́менів небеснихросте́ повільно й дуже дуже до́вго всім є́ про що́ поду́мать в стоячих хвилях про́стору-піску блука́ючи між валуна́ми поса́дженими кимсь химе́рно тайно і несокруши́мо тебе шука́ю скра́ю в цім саду́ заду́манім такІм мені все камінь-Місяць заважа́є впіймати тво́ю мимолітну тінь й почу́ти кро́ки тво́ї промайну́лі милі Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 07.01.2026 - 15:32
У місячному сяйві сад каміння.Кого шукає Місяць уночі? У тінях горильєфів інші тіні. Піщані хвилі. В камені - тремтіння Землі, що з Місяцем говорить. ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 07.01.2026 - 22:28
Земля про щось із Місяцем говоритьі цілі океани хорово́дить від цих розмов нічни́х магічних непрости́х тремтіння чую тво́їх вій тебе́ шука́є Місяць уночі ти десь дале́ко уві сні де де́нь і де тебе́ не зна́йдеш хто́ б ти не бу́в: чи Місяць ти, чи Сонце, чи Чума́цький Віз Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 07.01.2026 - 22:43
Таке тремтіння ледве-ледве чути,Й побачити його не всяк гаразд. Та сили нам цієї не збагнути, Що з каменю будує дивний сад. ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 07.01.2026 - 23:29
якби́ не ми́то хто́ б оце́ усе́ поба́чив ? всю сю красу́ в сім чо́рнім небі уночі сад каменів небесних садівник усіх на сво́є місце посади́в для ко́го? тільки ми і Він - одні хто в космосі бездоннім побачить змо́же йсю красу́ літа́ючих світи́л до сліз вели́чно незабу́тню без на́с - це про́сто ка́мені а з на́ми - сад небе́сний з краси́ яко́го вироста́ любо́в Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 08.01.2026 - 08:12
Обіймаю дерево - Спокій... Тиші мить... Вітром лісу пещене Листом шелестить. Каменю безлистого Як відчути звук? Треба лиш прислухатись - В ньому неба звук Серця, що любить. ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 09.01.2026 - 01:24
чому́ ж безли́стий ка́мінь - ли́стий вінне ко́ждому дано́ листки́ ці ба́чить чи у герба́рій їх склада́ть чи чу́ти стукіт серця кам'яно́го Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 09.01.2026 - 08:11
Й пелюстки камінь має - Я про те, Що серце, навіть каменю, цвіте Від тепла погляду. ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 10.01.2026 - 12:05
пелю́стки каменю - це наші ру́ки якими ми́ дає́м йому життя нове́ розби́вши сон його́ в каменоломні і він цвіте в тих ви́кресаних іскрах підстрибує і ко́титься вперед до но́вих втілень чи в стіні форте́ці чи в па́м'ятнику тим каменяра́м які історію нову́ творя́ть і ги́нуть всі як оди́н бо непомірну ціну світ за геройство забира́ лиша́ється у постаме́нтах спо́гад бу́в сере́д нас герой його нема́ ми є́ і в ко́мусь з на́с ця Божа іскра не пога́сне і буде си́н і буде ма́ти і бу́дуть люди на землі Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 10.01.2026 - 22:17
Іскра у серці, що здатна зігріти весь світ, з каменю вийти, у камінь ввійти і зігріти руки, що в камені силу знаходять творити фундамент майбутнього.
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 10.01.2026 - 23:23
з ка́меню вийтиу камінь ввійти́ і при цьо́му лиша́тись люди́нов смерть стоїть за плече́м і при цьо́му мовчить й я мовчу́ ніби я́ ні при чо́му пам'ятаю тебе́ і ховаю від всіх в кам'яній глибині сво́го серця але ти́ відлети́ш тільки при́йде той ча́с коли радість кроку́є по ву́лицям Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 10.01.2026 - 23:34
Пробач її,Вона не безутішна - Потішна, Та невидимо гірка Червона - недозріла П'яна вишня. О, краще б височіла на гілках, Тонких-тонких. Птахам дрібним на втіху. Вітрам - на іспит рвучкості та сил. Палюче сонце стало справжнім лихом - Порив сердечний фатум обпалив. Мовчання залишає місце болю У сховку, що для спогаду лишив. Пробач її, Пртішно говіркою До часу буде, Доки не злетить З гілки тоненької долу. ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 10.01.2026 - 23:46
черво́них ви́шень-гу́б твоїх запа́морочливо соло́дка м'якоть п'яни́ть і ма́нить за собо́в і іспит рву́чкості я рву́ птаха́м дрібни́м на втіху злети́ть усе твоє́ з тоню́сечкої гілки вго́ру не бійся я тебе впійма́ю і то́чно вже не відпущу́ Рясна Морва, 04.01.2026 - 22:05
спів підводними водамиу саду відсторонення камінь місяця слухаю - Тук-тук-тук...    
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
