Тупий кінець важкого року,
Мов ніж, що зовсім не січе,
Мені стань в спокій першим кроком,
Немов підставлене плече.
Жахи забути я жадаю,
Піти вперед, зберігши дім.
Все неймовірним було надто,
І наче не зі мною… втім,
Втомилась!
Люди та новини,
І потрясінь оцих орда.
Навряд чи я це все покину,
Та в себе я — сама-одна.
