|
(Роздуми про книгу Мирослав Крлежа «Хорватський бог Марс», Київ., 1981. 398 с.
Переклав із сербськохорватського Семен Панько.
Серія «Зарубіжна сатира і гумор», №14.)
Книжку видано тиражем 65 000 примірників.
Я купив цю книжку у Харкові 1983 року. Вже відслуживши в Армії.
Перечитуав її взимку 2025... Перечитував суцільно. Не минаючи жодного абзацу... В час коли...
Нічого не вдієш! Безсилі люди, позбавлені будь-якої змоги разом боронити себе, сплутані ланцюгами і віддані на милість чи немилість долі...
До збірки (а це збірка новел) увійшло шість творів. Всі вони пов`язані однією темою.
Тема, що болить кожному. І, особливо, у теперішній час...
І хоча нині книг читається все менше і менше, ця варта прочитання.
Тоді ще югосласький письменник показав криваву бойню 1914-1918 років. Показав у всі її антинародній суті...
У Першу світову війну загинуло близько 10 мільйонів військових та мільйони цивільних. Загальні втрати сягали 20 мільйонів осіб, включаючи близько 21 мільйона поранених, що робить її однією з найкривавіших в історії людства…
– Було ж таке, що жили без війни, от і знову настане час, коли її не буде.
– Жінки вкрай розбестились, та й чоловіки в казармах і лікарнях теж стали не кращі.
– Кожному своє. Хто житиме – побачить, як воно буде. На все свій час...
Героїв новел багато. Вони представлені всіма верствами населення... І всі вони... мов потопаючі, що опинилися в швидкому потоці, бо те, про що вони думають, ніхто їм ще чітко не сформулював, і те, про що вони мріють, ніхто ще не зробив своєю політичною програмою... ...Ось вона, філософія людей, що біжать ротою...
Хоча книгу видано в серії «Зарубіжна сатира та гумор», гумору в ній обмаль.
Сама сатира. Сатира, писана кров`ю фронту, муками населення, стражданнями всіх... Навіть читача. Таке читати тяжко. Але й вірші Тараса Шевченка читаються без посміху...
Тож читач бачить перш за все і над усе солдата. Звичайного. Простого трударя. Трударя, якого вдягнули в однострій. І якому доводиться вмирати... От очима, розумом і душею такого бійця автор і викриває війну. Виявляє її у всі її жорстокості і нелюдскісті...
Герої новел висловюють позицію автра. Безапеляціну. Позицію письменника, що непіддався шовіністичному угару... Запоморочееню мавпячого індивідуалізму тої Європи...Індивідуалізму, що пролив останнім часом океани крові по всій земній кулі, розпустив легіони зла і страждань, і все це заради
Віденських графів, графських коханок і їхніх крамниць...
І тому, – зазначає авто в останній оповідці книги, – в хмарах диму, в задусі, у кривавій імлі танцює якийсь шалений слов`янський бог, бенкетує і славить славне слов`янське життя...
А один на наймення Сумирний зі сльозами на очах приказує. Так! Як усе це розповісти? Неможливо! Розповідь – це одужання. А ми хворі. Усе це тільки корчі. Патетичний, героїчний трепет, безглуздя, мрія, але не розповідь. Це порпасниця...
Підбиває своєрідні підсумки безіменна жінка, скрушно... О, досить було й вина, і калачів, і меду, і молока. Всього, чого тільки душа забажає. А ми сміялись, і грішили, й не знали, що то мир на землі...
Жінку втішають люди...
Заспокойтеся, отямтеся, сестро! Тут нема ради. Настав такий час, і люди гинуть...
Сам Крлежа пройшов крізь ту війну. Пройшов не офіццером. Хоча міг би...
Бо майбутній письменник Мирослав Крлежа в Загребі, у заможній родині... Учився в гімназії. Потім – в кадетській школі. Далі в Будапештській військовій академії. Але офіцером Австро-угорської армії він не став...
Через свій бунтарський характер... Тож, довелося бути простим солдатом... Воював на галицькому фронті рядовим… І в Крлежі відбуваються зміни, якісні. Від абстрактного бунтарсва він переходить до аналізу дійсності, копіткого аналізу. З цих позицій і написано у 1922 році один із найсильніших його творів – цикл новел «Хорватський бог Марс».
Про викривальну силу цієї книгисвідчить і той факт, що коли в 1941 році до влади в Хорватії прийшли фашисти, вони заборонили її...
Письменник сприймав війну як стихію зла, як «кривавий Абсурд»…
Твори книги звісно перегукуються із антивоєнною літературою окопних авторів Барбюса, Ремарка, Гарді... Але книгу не завадить прочитати кожному... Аби залишатися людиною... Палким поборником правди... І в час, коли йде війна, і в час, коли її не буде...
«Ми кажемо: після війни…
Та ще не можем зрозуміти,
Які нам снитись будуть сни,
Які народяться в нас діти…»
/Використано цитування за зазначеним виданням. /
ID:
1054704
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.01.2026 14:05:26
© дата внесення змiн: 05.01.2026 14:08:37
автор: Сумирний
Вкажіть причину вашої скарги
|
