ПАМ'ЯТЬ ПРО СКУБІЇ
Схилилась дівчинка до козака.
Вона цього села не знає.
Але відома їй вся доля не легка.
Про все татусь розповідає.
А таткові розповідав дідусь.
На жаль його уже немає.
Й не баче , що Наталочка тут ось.
Його оповідання уявляє.
Дитинство згадував не раз,
Воно було у нього добрим.
Бо прадідусь в воєнний час
Від німців захистив будови.
У цім селі у них було усе.
Війна й три голодовки.
Це кожен житель в пам'яті несе.
Й передають потомкам.
І ось в цей час в нас знов війна.
Але Наташа вірить, знає.
Не довго буде ще вона.
Бо українці землю захищають .
І знов дитинство їхнє розцвіте.
Й не буде вить сирена.
Бо ЗСУ і бороться за те,
Щасливою була, щоб кожная дитина.
