ПРОДОВЖЕННЯ
Йду я порожніми вулицями міста
У тумані засніжений листопад.
Опадає із дерев пожовкле листя
В спогадах повертаю літо назад.
Лечу до тебе у мріях наче сокіл,-
Крізь океан снігу, тисяч - тисяч миль .
Ти - забрала солодкі сни і мій спокій,
Шукаю тебе я - в сніжну заметіль .
Ти - яскрава зірка Аполлона,-
Тобі наче Мадонні я молюсь .
Ти мій ідеал , моя ікона -
Тобі я любове, одній корюсь.
Пишу тобі часто листи вечорами.
Адрес , куди відправляти не знаю.
А зима сліди замітає снігами,-
Без тебе, як осінній лист згораю.
А без тебе, таке є порожнє життя-
Все нагадує про нас із тобою.
А на стежках весни загубив тебе я
Жаль, а наш час сплив швидко за водою .
Живеш у душі - вічнозеленім раю ,
З свого серця не можу відпустити.
Вдихаю ніжний шлейф парфумів розмаю,
Пробач, не можу тебе розлюбити.
Ти - ритм мого болю, мелодія весни,
Чую твій голос у шелесті вітру.
Ти - приходиш до мене у безсонні сни,-
В пустині вечорів, ти - моє світло.
Закритий від білого світу, як в герці -
Думаю про тебе, снишся ночами.
Викарбував твоє ім'я - в своїм серці,
Стрічаю, як сонце під небесами.
Ще вчора у розмаю бузок розквітав,
Удвох у парі йшли у світ щасливі.
У своїх руках я твою руку тримав,
Злітали до зір ,як лебеді милі.
