(військовий льотчик, учасник російсько-української війни, Герой України)
Він народився в селі Королівка.
Очі у небо з дитинства встромляв.
Не до птахів, в яких з пір’ям голівка, -
До літаків інтерес виявляв.
Гарно у школі учився Степанко.
Грав на трубі – до музшколи ходив.
Військовиком хотів бути ще змалку,
У Прикарпатський ліцей поступив,
Напрям якого – військово-спортивний,
Вміння у розум свій, в тіло всотав.
Потім у Харків подався – не дивно,
Виш закінчив там і льотчиком став.
Повномасштабна залізла у ложе
Краю – в літак сів із першого дня.
Шість апаратів літальних ворожих
Вмить посадив на такого коня,
Що їх спровадив до пекла самого.
Сорок усіх – у часи боротьби.
РФ йому не пробачила цього –
Вбила, набравши у жили злоби.
В день 21-ий війни оце сталось.
Мамине серце ледь не обірвалось.
Але ж він край – рідний свій, захищав.
Скільки людей Степан урятував!
Як не спиняв би з вогнями джерела,
Вони бомбили б міста наші й села.
Тож ми вклоняємось низько Степану.
Мамі вкладаємо ліки на рану –
Дякуємо їй за гідного сина.
Буде пишатися ним Батьківщина.
