Хробачок до Хробака підповза тихенько,
А Хробак того питає, що тобі маленький.
Бач татусю, тут таке я питання маю,
Чом в лайні живемо ми, щось я не сприймаю.
Інші, просто подивись, там трава і квіти,
Пахне все там навкруги, хочеться радіти.
А у нас, затулиш ніс, не радіють очі,
Для когОсь веселі дні, наші дні як ночі.
Сину відповів Хробак дуже гордовито,
Бачиш вдосталь в нас лайна, тепло тут і сито.
Можна жити, їсти й пить і не перейматись.
Путін є, його мета величчю займатись.
А оті, що на горі, все не так сприймають,
Демократія у них, перевибирають...
Там у них усе не так, всі живуть як Люди,
Маєм іншу ми мету - гадити повсюди...
Звісно, що навколо є, знищить, захопити,
Все, що Люди настарали,
В дрантя утворити...
От така у нас мета, от така дорога,
Та при цьому кричимо, все що є від бога.
Насолоджуйся щоденним та і тим гордись,
Що в Росії у великій ти на світ з'явивсь.
В. Небайдужий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2026
автор: Небайдужий