|
« У далеке неозоре море
нас несуть вітрильники душі...»
Оксюморон
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що у біді, у радості і в горі
готуються за дальнє синє море
задля реалізації ідей
на згарищі надій, любові, віри,
на капищі хаосу й суєти,
на фініші до спокою і миру,
де небо оголосить вищу міру
іуді за не спалені мости.
ІІ
Ідуть за волю до кінця не черті,
за віру – не лакеї сатани,
не демони корупції й війни...
любов стає заручницею честі,
надія не рятує від біди,
та ідемо... невідомо куди,
минаючи дорогою до смерті
історією мічені сліди.
Ще не відомо, що там попереду,
яка то ложка дьогтю в бочці меду,
коли ще є чужа мені рідня,
надії убиваюча щодня.
Тому зупинки є. На півдорозі
оцінюємо пройдені літа,
пригадуємо, чи були свята
і празники на отчому порозі,
аж поки не застукає в дорозі
пора осіння... пізня... золота.
ІІІ
Ми емігранти і переселенці
у кращий світ. Радіємо безпеці,
усупереч, а може й завдяки
негоціантам з легкої руки
Європи... в апогеї пієтету:
заслужені і визнані митці,
відомі і не визнані поети,
пасіонарні воїни-бійці
незримого і видимого фронту,
відомі й невідомі патріоти,
що кинули у воду ті кінці,
які іще не канули у лету...
..............................................
палаючі тотеми на воді
це символи химерної свободи
любителів совкової породи –
еліти, приналежної орді.
Як не тасуй колоду свого роду,
а не окрасять землю чудаки
на букву ем... тому, усе таки,
хай вічно дують на холодну воду
або пливуть по ній на всі боки
як деякі улюбленці народу,
як талі води на чотири броди
за течією вічної ріки.
ID:
1055162
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.01.2026 19:46:10
© дата внесення змiн: 12.01.2026 20:57:57
автор: I.Teрен
Вкажіть причину вашої скарги
|
