Це місто заснували ще в сімнадцятім столітті.
Між Бистрицями – річками, на місці Заболіття –
Села з фортецями довкруж, постало воно браво.
За рік зміцніло і здобуло Магдебурзьке право.
Засновником його Андрій Потоцький був – із роду
Магнатського і галицького. Шлемо йому оду!
Назвали місто Станиславів – славним він здавався.
У центрі Ратушу підняли, там вершок збирався.
Як 300 літ місту минуло, назву поміняли.
Ім’я борця – Франка Івана, люди йому дали.
Ратуша в місті й нині є, правда, уже четверта.
Милує очі, зве до дум краса її не стерта.
Місто цікаве, є на що у ньому подивитись.
Парком міським там, озером можна насолодитись.
Озеро – штучне, його зве люд Станиславським морем,
Промчи човном по нім, уплав візьми - забудеш горе.
Зайди у парк Шевченка. Час летить отут швиденько.
Тут рідкісні дерева є і пам’ятник Шевченку.
Фонтани в місті – чудо з чуд. Найбільший – в формі чаші.
На Вічевім майдані він, де радість грає марші.
Степан Бандера на весь зріст – на Європейській площі.
Він на Франківщині родивсь. В Мюнхені – його мощі.
Величний пам’ятник Франку, звичайно, є у місті.
В задумі тут поет стоїть, шле людям добрі вісті,
Каже: «Поборете ви зло, лиш віру зберігайте.
Силою, мудрістю, пером край рідний захищайте».
І Чорноволові стоїть погруддя у Франківську –
Політикові і борцю за волю українську.
Камінь кохання є (нове!) – магічну силу має.
Закохані до нього йдуть – він їх серця єднає.
Дерево щастя ще стоїть. В металі – його сили.
В час фестивалю ковалів його установили.
Церков є кілька, гарні всі – нові й старого гарту.
В них Бог живе, до світла зве – прислухатися варто.
Ще стометрівка манить люд. Тут краєвиди гарні,
Кав’ярні, ресторани є, крамниці та книгарні.
Звідки це знаю? Кілька раз була у цьому місті.
Бандера тут ходив. Франко. Воно з глибоким змістом.
