Коли я згадую ті дні, що провів з тобою, моє серце тремтить. Це не просто спогади - це дотики душі до чогось, що було справжнім. Я пам’ятаю, як стояв поруч із тобою мовчки, ніби слова могли тільки зіпсувати момент. Я дивився на твоє усміхнене обличчя, й у мені нуртувало все, що я не наважувався вимовити. Кожен твій погляд, кожен легкий подих вітру між нами - вони ніби натякали: скажи. Але я мовчав. І це мовчання досі живе в мені.
Я намагався забути. Змушував себе відпустити. Та моє серце чомусь усе одно тримає тебе. Минув рік, а ти досі залишаєшся в мені, як незавершена мелодія, що раптово обривається, але не стихає. Ти стала образом того, що не вкладається в слова й не піддається поясненню. Я знаю - ти унікальна. Ти не просто частина минулого. Ти - частина мене.
Твоя відсутність - мов мовчазна безодня, що тягнеться за мною крізь дні й ночі, як тінь без світла. Кожен день без тебе - це тихе поле бою, де я воюю зі спогадами, що палають у серці, і з болем, який живе у кожній миті мовчання. Світ став ніби приглушеним - без твого голосу, без твоєї усмішки. Любов, що не знайшла слів, перетворилася на живу істоту - ніжну й тиху, яка блукає в мені, не знаючи спокою. І в цій тиші я досі шукаю відвагу сказати те, чого ніколи не вимовив.
Я кажу це не для когось іншого. Не для того, щоб повернути чи змінити щось. А лише для того, щоб звільнити те, що так довго було замкнене всередині. Це - мій спосіб дихати, коли повітря стає надто важким. Ти - моя вічна мрія, мій несказаний вірш, моя тиша, наповнена змістом. У всіх моїх снах ти дихаєш. І, можливо, одного дня я знайду слова, здатні справедливо передати, що ти - моя єдина істина, моя Надія, якій я присягнув на вічність, і що мій світ навіки замкнувся на тобі.
07.07.2025
ID:
1055425
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Верлібр
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 16.01.2026 17:25:35
© дата внесення змiн: 16.01.2026 17:25:35
автор: Lykes
Вкажіть причину вашої скарги
|
