Земля чернігівська заселена є здавна.
Ці дані, знати треба, археолог дав нам.
Спочатку скіфи в цьому місці проживали –
Сюди з земель азійських перекочували.
Став городищем центр у VII-му столітті,
Коли земля довкіл була в дубовім вітті,
В соснових шишках, у березових сережках,
Як лис, лось, вепр і дикий віл тут вільно мешкав.
Слов’яни – сіверяни, в місці цім з’явились.
Їм тут сподобалось, лишились, оселились.
Чернігів містом став, набрав нового змісту,
Став після Києва за роллю другий містом.
Князівства центром – за Хороброго Мстислава,
Що дав фортеці міць, вдягнув собори в славу.
В десятку європейських міст Чернігів став.
Та занепав – монгол його атакував.
Згодом улився до Литовського князівства,
Зміцнив князь Вітовт кріпость за свого ґаздівства.
Князь Свидригайло після Вітовта прийшов,
Та розбудовником себе тут не знайшов.
Попав Чернігів в склад Московської держави.
Містом фортечним став, але не містом слави.
Київський підкоморій тут розвів пожежі.
Народ, який вцілів, покинув міста межі.
Річ Посполита й Московія перемир’я
Вклали опісля. І народу безквартир’я
Минуло. Польща в склад до себе взяла місто.
При ній росли будинки, пікся хліб із тіста.
Чернігів право Магдебурзьке взяв в ту пору.
Зміцнив фортецю, відновив церкви, собори.
Та справжні зміни місто лиш тоді пізнало,
Як центром полку сили й честі воно стало -
Полку Гетьманщини. Полковники чимало
Зусиль доклали, щоби місто вигляд мало.
Потім його у склад імперія взяла –
Російська, так, і свій порядок завела.
Трохи Чернігів був у складі УНР,
Потім ввійшов – надовго, до СРСР.
Важкий німецький чобіт чув він у цей час.
Бачив пожежі та руїни у анфас.
Як німців вигнали, відбудували місто,
Його залили соціалістичним змістом.
Сталіну пам’ятники, Леніну відкрили,
Більшовикам, які свій тут слід лишили.
Коли здобула незалежність Україна,
Вгору підняла свої очі та коліна,
Багато пам’ятників зникли з видноколів
На честь осіб отих, що рвали крила волі.
Нема вже Сталіна і Леніна немає.
Але Мазепа є. Він булаву тримає!
Хмельницький є і є Шевченко – модних літ,
Сидить на лаві, зве думки свої у літ.
Глібов стоїть і Коцюбинський на підмурах.
Є ще чотири бронзові фігури
Важливих для Чернігова людей:
Полковника Небаби – мав ідей
Багато і робив поважні справи,
хороброго Мстислава – князя слави.
Ще Нестор Літописець – словотворич,
Й архієпископ – Лазар Баранович
В четвірку входять славних тих осіб,
Які були для міста – сіль і хліб.
Знак пам’яті Героям возвели
Російсько-української війни –
Тим, які зброю взяли в свої руки
Й на захист краю стали без принуки.
Батьки загиблих про цей знак просили.
Його поблизу храму встановили
За кошти благодійників. Знайшлися!
За те ж, аби вони жили, знеслися
Загиблі в небо – хлопці і дівчата.
Їх місто завжди буде пам’ятати!
Що в місті подивитись треба? Вал,
Де князь початок мав і мав фінал.
Там є 12 вилитих гармат.
Тринадцяту не кожен стріти рад.
Ще церкву Катеринівську – вид дива !
А також філармонію - красива!
Курган «Чорну могилу» варто взяти.
Засновник міста може там лежати,
Піднятся на Болдієву гірку -
Дитинець видно й міста добру мірку,
Оглянути фонтан світломузичний.
Й Глібова замок, гарний він, незвичний.
Побачити, о, так, Чернігів варто.
Стати колись у Києві до старту
Й автівкою чи потягом добратись
До міста, вдосталь ним налюбуватись.
ID:
1055668
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 19.01.2026 22:07:56
© дата внесення змiн: 03.02.2026 19:21:10
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
