Всі кажуть: "Ти сильна!
Ти все оце переможеш".
А так хочеться бути слабкою,
Притулитись до рідної мами,
Уткнутись в її долоні...
Пригорнутися до коханого -
Почути: "Мала, усе добре!"
Упасти долілиць на траву
Й лежати так довго-довго,
Вдихаючи в себе запахи чебрецю
І трав, іще не толочених,
Вслухаючись в симфонію звуків,
Що линуть з пташиних дзьобиків...
Та мама сама безпомічна,
Сама потребує помочі.
Коханий давно утрачений,
Загублені навіть ключі у світах.
А поле весніє не травами -
Снігами-морозами дише земля.
І небо реве сиренами,
Лишаючи скрегіт
війни на зубах.
...Я піднімаюсь, знеможено,
Проблемами в землю вчавлена,
І струшую мовчки: одну за одною,
Одна - за одною летять із плечей.
Я - сильна, я можу, о Господи!
Я Доня, я Мати, я - Божа!
🔥🔥🔥 Л. Журенкова
