***
Згірклий присмак долі на устах,
Здавлений потік моїх емоцій...
Непростий, складний занадто шлях
Ще проходжу, а можливо — досить?
Досить прокидатися від сну,
Бачити це сонце над собою,
І в очах непрохану сльозу,
І усе, що зв'язує з тобою.
Боже мій, ну скільки ще терпіть?
Здалеку лиш бачитись з тобою...
Чи лиш так дозволено любить —
З відчуттям непроханого болю?
10.01.26
