Немає часу на вагання,
На відчай, сумніви, жалі.
Ми — лише спалах на світанні
На цій розхитаній землі.
Зітхнеться легко. Стане тихо.
Минеться біль, відійде страх.
Нас вічності підхопить вихор
І рознесе по всіх вітрах.
Час відіп'є останню краплю,
І враз розвіється пітьма.
Я знаю, що колись потраплю
Туди, де смерті вже нема.
А там — розкриються ворота,
Затихне світ, замовкне гул,
І наша вся земна робота
Піде у зоряний відгул.
