Віра та надія,
А також любов,
Що усіх нас гріє
Ніжно знов і знов,
Разом втрьох зібрались
В серці в кожнім з нас,
Разом об’єднались
У миттєвий час,
Щоби від лихого
Нас усіх спасти,
Щоб не йшли до нього
Я, вона, він, ти,
Також не робили
Ми його повік
І лиш не тужили
З ним же цілий вік.
Віра та надія
В те, що зле мине,
Начебто стихія,
Й ніжно огорне
Серце й душу світле,
Добре почуття,
Що, немов розквітла
Квітка, все життя
Буде розцвітати
В кожному із нас.
Ніжно зігрівати
Буде повсякчас
Так, мов сонце ясне,
Знову, знову й знов
Почутя прекрасне –
Щирая любов
Й буде зігрівати
Душі та серця,
Як малятко мати
Рідна, до кінця.
Євген Ковальчук, 04. 01. 2022
