Якось так добігають літа
І задумане десь загубилось…
Я сьогодні вже зовсім не та,
Я сьогодні у смутку й безкрила.
Зазираю в минуле, бо десь -
В помилках заплелась моя доля.
Пропустила своє, а чиєсь
Зачитала у всіх його ролях.
Прогортаю я пройдений шлях,
Повернути б важливе до нині.
Та,чомусь, закрадається страх -
Йдуть літа за щодень швидкоплинні…
І несешся у нім, як вже є,
І вчергово, здебільшого, промах!
А повернення вже не твоє,
Загубилась в розставлених комах.
