Глянь: люди, наче пара голубів!
Сопілка кличе у мрійливі весни,
Хоч пристрасно шепоче Перелесник,
Скажи, коханий, гарна я тобі?
Рій помилок… та почуття не щезне,
Для тебе – і вербою я воскресну,
Шаленство, пристрасть ти, любов і біль.
Безумна! Мрій отут, межи дубів,
У вітах! Невгамовна, безтілесна,
Задосить, певне, магії й чудес нам,
Кохаю іншу — твій намарно бій!
Русалки, тільки лід навколо скресне,
Водитимуть танок на тихих плесах –
А ми з тобою різні, далебі…
