Його чекали вдома рідні (Олександр Миколайович Вохромєєв)
Олександр Миколайович Вохромєєв
(09.10.1973 р. – 21.07.2014 р.)
Апостолове Дніпропетровської області.
Молодший сержант, навідник танку 93-ої окремої механізованої бригади.
Загинув 21 липня 2014 р. у підбитому танку о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Разом з Олександром загинули капітан О. Лавренко (командир танкової роти) та старший солдат А. Кулягін (механік-водій).
Місце поховання: м. Апостолове, Дніпропетровська область.
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 22 від 2 квітня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).
Його чекали вдома рідні:
Дружина, батько, донька, син.
Без них у дні липневі, літні
Сум відчував не він один.
Було багато побратимів –
Там поєднала їх війна.
На Сході всім ділився з ними,
Бо всі бійці – сім’я одна.
В хвилини тиші, на дозвіллі,
Де кожен згадував сім’ю,
Гортав й свої світлини милі –
Не бачив так давно рідню.
Бійцям показував, хвалився:
Красуня-донька, гарний син.
Якби в відпустку відпросився,
Щоб всі побачилися з ним.
Та не судилося ніколи
Живим вернутися з війни,
Не відправляти вже до школи
Й не обійнятися з дітьми.
Проходять дні в журбі та горі,
Живе у смутку вся рідня…
Віддаймо шану ми Герою –
За нас поклав своє життя.