Як нині збирає між яйцями бліх
В коняки могутній путяра.
Задумав він їх розселити на всіх,
На кожне створіння по парі;
І труд завершити в чужій стороні
Поїхав по полю на вірнім коні.
Із темного лісу назустріч йому
Іде вузькоокий кудесник,
Покірний до гробу чорт знає кому
І майстер поносів словесних;
В молитвах поганський провівший весь вік.
І спішився путін, до старця прибіг:
" Скажи-но, цзінь піну, служитель богів,
Що збутися має зі мною,
Чи скоро на радість своїх ворогів
Могильною вкриюсь плитою?
Відкрий же всю правду, не бійся мене,
Мій кінь, в нагороду, тебе не мине".
"Цзінь пін не боїться російських царів,
А дар не потрібний китайцю.
Я скіпетр у тебе в правиці узрів,
Корону у тебе на яйцях.
Від смертного роки таяться в імлі,
Та бачу твій жереб в тебе на чолі.
Так слухай же нині ти слово моє -
Да слава не зменшиться царська!
Їм'я вкарбувалось у книги твоє,
Твій щит на воротах Луганська;
І хвилі і суша покірні тобі,
З тобою кадиров в твоїй боротьбі.
Ти пхаєш за долари нафту і газ,
Європу привчив до корита.
І кінь твій покірний, Лавров-підарас,
Б'є брук у Нью-Йорку копитом.
В Станиці Луганській крокує твій полк,
І ситий блукає по згарищах вовк.
Твій кінь не боїться смертельних трудів,
Він чуючи волю владики,
Обтрушує тихо під крик ворогів
Овес з благородної пики.
Він в древню столицю ввійде за три дні
І вклониться кожен царю на коні.
Хай синього моря обманливий вал
Не б'ється об скелі в негоду.
Ні праща, ні стріли, ні підлий кинджал
Не вразять царя-воєводу.
Ти будеш збирати у Києві дань,
А я відшушарю для себе Тайвань".
Путяра всміхнувся, поправив сідло,
Пошкріб свою *** російську.
І промінь сліпучий відбило чоло
На шобло немитого війська.
Вклонившись владиці на помах руки,
Посунули скопом на Київ полки.
В солдатський мундир нарядились бомжі,
Осли із Кавказу примчались.
А зеки дістали заточки, ножі,
За свого царя підписались.
Всі разом стріляють, кричать і дирчать,
В хвостатій тачанці по небу летять.
Примчали в гостомель, дістали стакан -
Збадьоритись трохи до бою.
Аж тут з куреня полковий отаман
Залужний виходить з братвою;
Як свисне в два пальця дружині своїй -
І кинувся кожен з поганцями в бій.
Геройська гармашна і танкова рать
Мерщій запустили мотори.
Піхота метнулась на списи піднять
Собаку вошивого вгору.
А відьми з Волині, у піксельний ряд,
Та ще й конотопські, у ступах летять.
Рубалися довго елітні війська,
Бомжів нафігачили вволю.
І кігті на шухер рванув до ліска
Коняка по бранному полю.
А відьми погнались в вечірню зорю,
Щоб губи натерти, чим треба, царю.
Путяра в соснині сховався, принишк
І думає: "Сволоч китайська,
Прибити б тобі до сортира язик,
Копитом хвицнути би в яйця.
Мій кінь ще Берліном носив би мене
І пхала би Меркель мені в портмоне...
Тепер ні бабла, ні геройський бомжів,
Обвисло в опущених зеків...
Ти, вірний коняко, мене пережив
По тризні уже не далекій".
А десь за Амуром, розкосий пісь пін
Сховався в бамбуку, сидить *** син.
Про царські походи закінчено сказ,
Довершує коло планета.
Потрапив на бійню і кінь-підарас
З пера світового поета.
А зеки-злочинці, злодії війни
Пригадують в зоні як бились вони.
ID:
1056222
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.01.2026 10:07:20
© дата внесення змiн: 29.01.2026 10:07:20
автор: Леонід Луговий
Вкажіть причину вашої скарги
|
