За дві доби інформаційної тиші
Ти рвалась думкою крізь темну млу,
Шукала сенси в мареві розбитім,
Та тиша відповідь несла саму.
Затерті фрази, зморені надії,
Стирались хвилями нічних думок,
І тільки серце, сповнене надії,
Чекало знак поміж німих думок.
А день минув, і ніч прийшла без тіні,
Без слів, без голосу, без теплих фраз,
Лиш вітер знав, що в порожнечі тиші
Ти вигоріла так, наче вогник згас.
