Вапниста білість застеляє очі,
Од лап замерзлих не віддерти сніг,
Гризе мосла́к, загрузлий ув обочину,
Нічийний пес, старий хирля́вий бігль.
Кого лизав, кому був другом добрим,
Щоб розчинитись в безвісті ось так,
Бо в тиглях божих сапієнс подо́бині
Відлився в груди безпощадний шлак.
Chara Vinna
