Хвилі часу криголамні,
Хвилі часу крижані,
Світ волав–жилети дуті,
А дублянки наче ні,
І в захопленні крутився
В очереті між качок,
Краєм берега мостився,
Ніби лящик на гачок!
Що як гуслі в позолоті,
Наче тріска на вікні,
Де сороки чорнороті,
А синиці осяйні,
Де у мріях довгі крила
Та душа, неначе рак
Бо до часу світ любила
Як не любить неборак
Швидко чоботи мелькають,
Місяць світить, дуб реве,
Скло царини чатування,
Ніби дзеркало криве...
