Як гірко розчарована душа
У Бога за дверима тихо плаче,
Чи хтось на втіху їй подасть вірша?
Вона ж його не чує і не бачить.
Втомилася від буйства рим і фраз,
Від слів, які приходять серед ночі.
Життя - не рай, це проза без прикрас,
Хто ж в нереальність вірити захоче?
Та десь далеко забринить струна,
Невтомна Муза знов на арфі грає.
Шепоче вітер - скоро вже весна,
І серце знов кохання забажає.
16.02.2024
