Життя коротке, наче мить.
Нехай здається нам,
Що вічно будемо ми жить,
Хтось – з кимось, хтось – і сам,
Та з часом пролетить воно
Й не буде вороття,
Бо кожному із нас дано
Лише одне життя.
Воно таке, яке всі ми
Будуємо його,
Тому що всі ми є людьми.
Змінити вже цього
Не можна, а прийняти слід
Цю істину просту
І примувати лиш вперід,
Аби життя мету,
Яку поставив ти собі,
Здійснити, досягти,
А не віддавшися журбі
В полон, із нею йти
Шляхом життя. Не вихід це,
Хай навіть доля зла
Тебе нещадно б’є в лице
І спалює дотла
У серці світлі почуття,
Також в душі твоїй
Без краплі-крихти співчуття.
Дай відсіч миттю їй!
Життя для того, щоб цвіло
Воно в нас, мов розмай,
Щоб хо́роше всім нам було
В душі, у серці. Знай
І пам’ятай це до кінця,
І протягом життя
У людські душі та серця
Сій світлі почуття!
Євген Ковальчук, 11. 01. 2022
ID:
1056975
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.02.2026 22:18:27
© дата внесення змiн: 08.02.2026 22:18:27
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
