Мені недостатньо твоїх лиш очей,
І завжди бракує хоч посмішки вслід...
Так довго, ой, довго тривалість ночей,
Щоб знову від тебе почути "Привіт",
Щоб знову відчути, що поряд живий
Та щастям наповнений жвавий твій сміх,
Та знову щоб поряд світ постаті твій,
І... мовити вслід аніслова не зміг...
Мені вже, як завжди, бракує тепла,
Твоїх найніжніших заманливих губ,
Зігріти в обіймах, щоб, ніби смола,
Пластичні та ніжні частиночки згуб,
Затмарились разом у спразі, й злились,
Злили один одному спеку та жар...
Мені недостатньо тривкого "колись",
Я хочу тебе саме зараз, та чар,
Стійких, непохитних, зріваючих дах,
Щоб лише взаємно, щоб лишень удвох...
А поки... ночей бескінечність та жах...
І де ти та з ким - цього знає лиш Бог...
Мені недостатньо твоїх лиш очей,
І завжди бракує хоч посмішки вслід...
Так довго, ой, довго тривалість ночей,
Щоб знову від тебе почути "Привіт"...
ID:
1056956
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 08.02.2026 15:58:21
© дата внесення змiн: 08.02.2026 15:58:21
автор: Володимир Науменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
