Ніч підкралась так непомітно,
Тихо сіла одна край вікна.
Знаю, в тебе вже дуже пізно
І сніжить без зупину зима.
А можливо, вимкнули світло,
Пітьма вкрила притихле село.
Тільки місячне, лагідне срібло
До вікна твого вже потекло.
Може, ти розбираєш пошту
І чекаєш від мене листа.
Накидаєш на плечі ковдру,
Боячись, що спізниться весна.
Пишний квіт зібрала мімози,
Більше тижня, як квітне вона.
Хай зігріє серце в морози
Краса гілочки з мого листа.
Душевна лірика! 
