Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.
Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,
Як світиться вночі одне вікно.
Безвихідь у душі тримає вахту,
Цілує ніч гірка мене в чоло.
Лишилися в минулому смарагди,
А тут - підроблене зелене скло.
І вдень не легше. Кольори облуди
Беззахисний зафарбували світ.
Туди-сюди снують підробки-люди,
Навколо - фальш, незламний моноліт.
Побачити чужинця - так незвично!
Підморгують: "Дивись, не пропусти!"
Повітря ловлять пристрасті комічні
У залишках прогірклої води.
Від заздрості та зла планета пухне.
І тільки сприймуть лічені серця
Естетику прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.
