|
Війна… Вогонь і кров… Та я живу,
Впиваючись і болем, і любов’ю,
Життя свого сторіночку нову
То з радістю вінчаю, то з журбою.
Хоч зараз час працює проти нас,
Я з тих, котрі без бою не здаються.
Болить мені розбомблений Донбас,
Та пам’ять маємо також не куцу.
Згадаймо все по черзі, до дрібниць,
Як правили там бал «регіонали»,
Здавалось, час від жаху зупинивсь,
Коли в Донецьку полонених гнали.
Чим керувалась наша сепарня,
Коли зайти росію закликала,
А тих, що кинулись навалу зупинять,
Вбивали, мучили зросійщені шакали?
Такий і є наспавді «руський мир»,
Де люди з гідністю не виживають.
Владімір путін був для них кумир,
Тепер же завойовник він кривавий.
Війни багаття розгорілось там,
Яке тепер непросто загасити…
Зникають з мапи села і міста.
Невже цього не бачить і Спаситель?
Де ж ви тепер, «Донбасса синов’я»,
Як почуваєтеся ви сьогодні?
Скількох вас поховала вже земля?
Чи ви за «руський мир» загинуть згодні?
Хліб український їли все життя,
Ділили з нами труднощі-незгоди,
Тут народили не одне дитя,
Але не стали, бач, одним народом.
Війна – це шок від болю і тривог,
Коли тіла й земля залиті кров’ю.
Тож чи пробачить сепарні цій Бог?
Чи вистачить для ворога в нас зброї?
7.02.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
ID:
1057104
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.02.2026 19:09:24
© дата внесення змiн: 10.02.2026 19:09:55
автор: Ганна Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
